Сайт вчителів інформатики міста Лубен Понеділок, 05.12.2016, 23:36
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Блог | Реєстрація | Вхід
» Меню сайту

» Календар
«  Квітень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930

Головна » 2013 » Квітень » 5 » Про застосування форм контролю навчальних досягнень учнів при викладанні інформатики
09:15
Про застосування форм контролю навчальних досягнень учнів при викладанні інформатики

 

Вступ

 

Перевірка — це процес зіставлення того результату навчання, яким фактично володіє учень, із запланованим, це встановлення факту наявності чи відсутності знань, умінь і навичок. Оцінка навчальної успішності учнів ґрунтується на порівнянні тих результатів навчання, яких вдалося досягти, з тими, які планувалися на початку вивчення даного матеріалу і на визначенні співвідношення цих результатів. Контроль, за засвоєнням знань означає: нагляд, спостереження за учнем і перевірку його знань.

 

Функції контролю, перевірки і оцінки навчальних досягнень, учнів.

 

Учитель отримуєм інформацію про те, що учні знають, що вони розуміють правильно, і що неправильно, чи, можливо, матеріал взагалі не засвоєний. Зрештою, він критично оцінює і свою роботу, вносить зміни, коректує свої дії, визначає напрями подальшої, спільної з учнями діяльності. Інформацію одержує й учень, він бачить, що засвоїв добре, а над чим ще потрібно працювати. Учень порівнює себе, свої успіхи і свої невдачі на фоні інших учнів і на цій основі продовжує свою подальшу діяльність виробляючи в собі наполегливість і працьовитість, позитивне ставлення до навчання, формуючи цим ставлення інших, своїх товаришів,батьків, учителів до себе. Систематичний контроль знань сприяє переведенню учня зі статусу того, кого вчать, у статус того, хто вчиться, тобто з об´єкта навчання в суб´єкт навчально-пізнавальної діяльності. Саме завдяки цьому контроль успішності сприяє розвиткові пам´яті, мислення, уяви, розвиткові його емоційно-вольової сфери і тих психічних і новоутворень, які характерні для даного вікового періоду учнів, єктивна і справедлива оцінка є важливим стимулом у навчальній щ учня. Але функції стимулу вона буде виконувати тільки тоді, коли разом з об´єктивністю і справедливістю сприятиме виробленню позитивного ставлення до навчання.

 

Принципи, види і методи оцінювання навчальних досягнень учнів

 

Аналіз оцінювання навчальної діяльності учнів має здійснюватися з дотриманням певних педагогічних вимог. Ряд вчених, зокрема A.M. Алексюк називають їх принципами.

Сутність яких полягає:

-        в плановості: аналіз і оцінювання мають здійснюватися не стихійно, а з дотриманням певного плану;

-        систематичності й системності: аналіз і оцінювання мають відповідати структурним компонентам змісту вивченого матеріалу і бути постійними;

-        об´єктивності: аналіз і оцінювання мають бути науково обґрунтованими і базуватися на засадах гуманізму і демократизму;

-        відкритості й прозорості: ученьи мають знати свої оцінки й оцінки однокурсників, що давало б змогу порівнювати успіхи, стимулювало б до підвищення активності;

-        економічності: методи, прийоми, зміст завдань мають бути співвідносними з наявним бюджетом часу учнів, а методи — ще й доступними і зрозумілими;

-        тематичності: перевірка якості знань учнів з окремих тем, розділів проводиться за темами (блоками, модулями);

-        врахування індивідуальних можливостей учнів: необхідно перевіряти знання, уміння, навички кожного учня; у процесі підготовки дидактичних завдань для перевірки треба враховувати рівень навченості учнів та їхні інтелектуальні можливості;

-        єдності вимог: врахування загальнодержавних стандартів змісту освіти відповідно до кваліфікаційних характеристик спеціальностей.

 

Виділимо  такі принципи:

 

 

Рис. 1. Принципи оцінювання навчальних досягнень учнів

 

Залежно від дидактичної мети використовують різні види контролю за навчанням: діагностичний, попереджувально-застережливий, поточний, повторний, періодичний, тематичний, підсумковий (рис. 2).

Діагностичний (попередній) контроль має бути спрямований на визначення рівня освітньої компетентності учнів з певної проблематики. Напередодні вивчення теми, засвоєння якої має ґрунтуватися на раніше вивченому матеріалі, викладач з´ясовує рівень розуміння опорних знань, актуалізує їх.

Поточний контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі вивчення конкретних тем.

Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь і навичок. При цьому треба виходити з позиції, яку визначив К. Д. Ушинський: хороші дидакти те й роблять, що без кінця повторюють і лише кожен раз додають щось нове. Повторна перевірка якнайкраще сприяє переведенню знань з короткотермінової до довготривалої пам´яті.

Тематичний контроль пов´язаний з перевіркою рівня знань, умінь та навичок в обсязі розділу чи теми конкретної навчальної дисципліни.

Періодичний контроль передбачає за мету встановити, яким обсягом знань ученьи володіють з тих або тих проблем стосовно вимог програми.

Підсумковий контроль має своїм завданням з´ясувати рівень засвоєння ученьами навчального матеріалу в кінці семестру або після завершення вивчення дисципліни. Він проводиться, як правило, у формі заліків, екзаменів

 

Рис. 2. Види оцінювання (контролю) навчальних досягнень учнів

 

Для оцінювання навчальних досягнень учнів виокремилися такі основні методи аналізу й оцінювання знань, умінь та навичок: усна, письмова, графічна, практична, тестова перевірка.

Усна перевірка займає значне місце у вищих навчальних закладах. Техніка усної перевірки полягає в тому, що педагог ставить перед ученьами запитання, вони мають дати на них відповіді, використовуючи слово. Цей метод сприяє розвитку в учнів уміння мислити, грамотно висловлювати думки в логічній послідовності, розвивати культуру усного мовлення. Використання цього методу потребує від викладача значних зусиль і майстерності: уміння грамотно і логічно доцільно формулювати запитання, спонукати учнів до активного мислення, уважно слухати відповіді, об´єктивно оцінювати їх, враховувати індивідуальні особливості. Проте цей метод не позбавлений недоліків: він призводить до неефективного використання навчального часу на заняттях.

Письмова перевірка порівняно з усною більш ефективна, оскільки протягом певного часу можна одночасно перевірити рівень володіння знань, умінь та навичок усіх учнів академічної групи. Це сприяє підвищенню якості самостійної пізнавальної діяльності учнів, формуванню культури писемного мовлення, ефективності використання навчального часу. Викладач має готувати з кожної теми багатоваріантні завдання, аби забезпечити самостійність праці учнів. Тривалість таких робіт може бути різною (15-30 хвилин). Усі роботи викладач має ретельно перевіряти й об´єктивно оцінювати.

Графічна перевірка спрямована на виявлення умінь і навичок учнів у процесі виконання ними різних видів графічних робіт: побудова таблиць, схем, графіків, діаграм та ін. Така робота сприяє розвитку в учнів просторового мислення, оволодінню методами систематизації, узагальнення, моделювання опорних схем тощо.

Практична перевірка тісно пов´язана із залученням учнів до конкретної практичної діяльності, під час якої перевіряються вміння застосовувати знання на практиці, формувати уміння і навички. Логічно така перевірка випливає із сутності процесу пізнання, в якому практика відіграє спонукальну і контролюючу роль. Здійснюючи практичну перевірку, треба ретельно підходити до підготовки завдань, які б спонукали учнів до застосування знань у практиці. Важливо, щоб ці завдання мали чітку професійну спрямованість. Адже в кінцевому підсумку рівень професійної підготовки майбутніх фахівців визначається не лише теоретичними знаннями, а передусім вміннями і готовністю застосовувати їх у конкретній практичній діяльності. Визначаючи завдання для практичної перевірки, треба дбати про забезпечення умов для самостійної діяльності учнів. Так звана колективна діяльність учнів над розв´язанням практичних завдань (один учень виконує завдання на дошці, а інші займаються переписуванням готових результатів) не дає бажаних результатів.

Тестова перевірка все більше набуває поширення. Сутність цього методу полягає в тому, що ученьам у певному дидактичному блоці визначають конкретні завдання (запитання), на які подані альтернативні відповіді. Учень має обрати правильну відповідь. Якщо йти таким спрощеним шляхом, то це може призводити до простого вгадування відповіді. Важливо моделювати завдання в такий спосіб, щоб учень аргументував свій вибір відповіді, аналізував, чому інші відповіді він вважає помилковими чи неповними. Тестова перевірка може здійснюватися машинним і безмашинним способом.

 

 

Застосування засобів ІКТ для  діагностики навчальних досягнень учнів

 

Одним із методів діагностики є тестування, яке останні роки широко використовується у навчальному процесі. Тест у вузькому значенні розуміється як короткочасний, технічно просто поставлений експеримент, комплекс завдань, що відповідають змісту навчання і забезпечують виявлення ступеня оволодіння навчальним матеріалом. За В. С. Аванесовим педагогічний тест це «…система репрезентативних паралельних завдань зростаючої складності, специфічної форми, яка  дозволяє якісно та ефективно визначити рівень та структуру підготовленості учнів».

Отже якісно складені тести дозволяють вчителю отримувати достовірну інформацію, щодо підготовленості учнів.

У наукових працях В. А. Аванесова, В. П. Безпалька, О. М. Майорова наведено приклади педагогічного тестування. У зв’язку із впровадженням у навчальний процес ІКТ приділяється значна увага автоматизованому контролю знань учнів.

Використання такої системи контролю цілком виправдане, тому що традиційна система сьогодні знаходиться в кризисному стані, на що звертають увагу чисельні дослідники цієї проблеми.

Пропонуємо організовувати діагностичну діяльність за такими етапами:

-        визначення цілей навчання, структури навчального матеріалу даної теми, виділення основних модулів;

-        проведення аналізу рівня підготовленості учнів до вивчення теми;

-        поточна перевірка кожного модулю, метою якої є своєчасне виявлення недоліків у навчанні, їх причин;

-        надання рекомендації учням за результатами всіх модулів, підготовка до тематичного оцінювання;

-        тематична перевірка;

-        обробка результатів, надання рекомендацій.

Взагалі, діагностика навчальних досягнень учнів 10-11 класів має досить міцну підставу для свого розвитку: інформаційні системи й технології, спеціальна підтримуюча наука тестологія, сучасні методи прийняття й аналізу рішень, соціальне замовлення й мотивація на оцінювання загальнодержавних вимог навчання і якості знань, необхідність об’єктивної оцінки знань учнів, розвиток засобів самонавчання й самовиховання, актуальність інтегрування у світові освітні структури тощо.

 

 

 

Види тестів для контролю знань учнів

 

 У сучасних умовах значно збільшився обсяг інформації, яку повинен засвоїти учень. Використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі актуалізувало питання контролю знань як показника засвоєння інформації учнями. Нині потрібний досконалий механізм контролю знань, що забезпечує гуманність, рівність, демократичність, самостійність оцінювання знань. Дванадцятибальна шкала досягнень учнів дає можливість контролювати досягнення та помилки учнів. Ефективним засобом контролю навчальних досягнень учнів є тестування.

Педагогічне тестування – це метод вимірювання результатів навчання учнів, інструментом в якому є дидактичний тест, а методом оцінювання – шкала.

Під тестуванням також розуміють процедуру вимірювання, тобто застосування тесту до конкретного учня.

Тестовий контроль знань може бути використаний під час поточного, тематичного або підсумкового контролю. Крім того, використання тестового вхідного контролю важливо для виявлення рівня підготовки учнів. Вхідний тестовий контроль до кожної теми дає змогу викладачеві побудувати вивчення навчального матеріалу таким чином, щоб зосередити увагу на тих питаннях, в яких учні мають прогалини або вони викликають певні труднощі в учнів. Крім того, викладач має змогу більше уваги приділити спілкуванню з учнями, більш глибокому вивченню ключових питань теми, використовуючи при цьому традиційні форми та методи контролю знань.

Можливість виявлення структури знань кожного слухача для подальшої зміни методики навчання.Крім цього, тестовий контроль знань дозволяє за незначний проміжок часу опитати значну кількість учнів з будь-якого обсягу навчального матеріалу.

У залежності від використання в тесті різноманітних завдань (запитань) розрізняють наступні види дидактичних тестів, складання яких відбувається у відповідності до певних правил.

Ø      Тестові завдання нагадування, в процесі виконання яких учні мають як відповідь на запитання навести який – не будь факт.

Ø      Тестове завдання доповнення (з прогалинами). У реченні залишається місце, куди учень має вибрати із запропонованих варіантів (вписати) слово або число.

Ø      Альтернативне тестове завдання, в якому учень повинен вирішити, правильне або хибне твердження.

Ø      Вибіркове тестове завдання. Учень має з декількох відповідей вибрати правильну.

Ø      Тестове завдання на відповідність. Учень повинен поєднати зв’язані між собою дані, що знаходяться в двох стовпцях, які пов’язані між собою за змістом.

 

Ø      Тестові завдання ранжування. Учню пропонується розташувати в порядку їхнього зростання (складання), збільшення (зменшення).

 

Поряд з позитивним у тестуванні є певні недоліки:

-        складання тестових завдань потребує певної кваліфікації і під силу далеко не кожному педагогу;

-        окремі відповіді мають містити елементи підказок;

-        тестування дозволяє достатньо надійно перевіряти знання, рівень сформованості умінь, професійного мислення, проте за допомогою педагогічних тестів можна здійснювати перевірку тільки опосередковано.

 

Висновки

 

На основі наукового аналізу встановлено, що на всіх етапах становлення освіти відбувалися численні видозміни у підходах до оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках технологій.

 

1. Проаналізовано сучасний стан здійснення тестування в педагогічній теорії й практиці загальноосвітніх навчальних закладів. Оцінювання навчальних досягнень учнів розглядається як система, яка забезпечує  структурування змісту навчального матеріалу, добір форм, прийомів і методів навчання відповідно до цих особливостей, розробку спеціальних навчальних завдань, які враховують типологічні особливості учнів кожної із визначених типологічних груп.

 

2. Визначено види педагогічного тестування та можливості застосування тестування  під час контролю знань учнів учнів 10-11 класів. Тестові завдання дозволяють враховувати індивідуальні особливості учнів; розвивати їхню пізнавальну діяльність, активність і самостійність у навчанні; формувати найбільш раціональні прийоми розумових дій; узагальнювати і систематизувати знання; школярам здійснювати самодіагностику складності навчального матеріалу, а вчителю діагностувати рівень навченості учнів; здійснювати корекцію їхніх знань; стимулювати інтерес до матеріалу, який вивчається, організовувати самоконтроль і взаємоконтроль.

 

3. Проаналізовано існуючі комп’ютерні програми для створення тестів й окреслено можливість їх застосування вчителем технологій для здійснення контролю знань учнів 10-11 класів, яка забезпечує використання різнорівневих завдань на етапі контролю навчальних досягнень учнів, які забезпечують урахування реальних навчальних можливостей учнів під час поточного, тематичного, підсумкового контролю.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.      Бербец В. В. Поєднання форм і методів контролю навчальних досягнень учнів в процесі проектно-технологічної діяльності // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Науковий збірник. Вип. 7. / В. В. Бербец. – К. : Міленіум, 2004. – С. 27-34.

2.      Голубєва Н. В. Комп’ютерне тестування як одна з форм сучасного контролю знань // Інформаційно-телекомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи : зб. наук.пр. / Н. В. Голубєва, В. О. Дурєєв, С. М. Бондаренко, М. М. Мурін. – Львів : ЛДУБЖД, 2006. – Вип. 1. – С. 309-313.

3.      Кашкарьова Л. Р. Психологічні засади моніторингу ефективності праці вчителя в умовах особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу // Рідна школа / Л. Р. Кашкарьова. – 2003. – № 6 (917). – С. 59-61.

4.      Сікорський П. І. Моделювання дидактичних систем оцінювання // Шлях освіти / . – 2006. – № 2. – С. 2-6.

 

Переглядів: 3140 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
» Архів записів

» Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright MyCorp © 2016