Сайт вчителів інформатики міста Лубен Понеділок, 21.01.2019, 08:37
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Блог | Реєстрація | Вхід
» Меню сайту

» Календар
«  Січень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Головна » 2019 » Січень » 10 » Розвиток дискретного мислення на уроках інформатики
12:04
Розвиток дискретного мислення на уроках інформатики

Педоряка О.І. Лубенська ЗОШ І-ІІІ ст. №8

    Тривалий час помилково вважалось, що головне в розумовому розвитку дітей - передача їм якомога більшої кількості знань. Життя ж доводить, що розумна людина - це не скільки особа, яка багато знає, скільки тон, хто вміє наявні знання застосовувати в складних буденних життєвих ситуаціях. Адже уміння самостійно знаходити вихід у будь-якій ситуації повсякденного життя є найбільш цінним інтелектуальним вмінням людини. Про таких людей кажуть, що вони можуть творчо мислити. Тому перед кожним вчителем постає завдання виховання духовно багатої, соціально активної, фізично розвиненої творчої особистості. Учитель має будувати навчальний процес на основі розуміння психології дитини, її природних здібностей до пошуку і творчості. Одним із вирішальних чинників розв’язання цих завдань є розвиток креативного мислення учнів.                     

       Для виховання духовно багатої, соціально активної, фізично розвиненої творчої особистості конче потрібне використання всіх позитивних засобів креативної педагогічної системи. Сучасний рівень розуміння особистісно-орієнтованої освіти передбачає визначення особистості учня як вищої соціальної цінності; повагу до її самобутності, унікальності та своєрідності; ставлення до учня як до суб’єкта власного розвитку; врахування закономірностей процесу самовдосконалення особистості. Проблема оптимізації креативно - пізнавальної активності учня, підвищення рівня і якості знань через актуалізацію  творчого потенціалу відзначається особливою актуальністю, а організація креативного навчання передбачає принципову переорієнтацію вчителя з інформатора на фасилітатора.

                    Термін «креативність» має подвійне значення: творчість і створення. Поняття «креативність» у контексті психологічного знання набуло значення до початку 50 – х років ХХ ст. Піонером в області креативності вважають Дж. Гілфорда, який ототожнив поняття креативності та творчого мислення. Дослідження в галузі креативності проводилися вітчизняними (С.Медник, Д.Богоявленська, М.Гнатко, В.Дружинін, В.Козменко) та зарубіжними (Дж. Гілфорд, Е.Торренс, Ф.Бардон, Д. Харрінгтон) вченими. В останні роки креативність активно досліджувалася такими психологами як Л.Н.Алексєєва, А.Г.Виноградов, Н.В.Кіпіані, В.Р.Пятруліс, І.М. Семенов, Т.А. Ребека та іншими. Багато таланту, розуму і енергії вклали у розробку педагогічних проблем, пов'язаних з творчим розвитком особистості, в першу чергу особистості дитини, такі видатні дослідники як Л.С.Виготський, Б.М.Теплов, К.Роджерс, П.Едвардс.                                                    Дж. Гілфорд визначав, що «креативність – це процес дивергентного мислення».  Однак він включав до структури креативності не тільки дивергентне мислення, але й здатність до перетворень, точність розв’язку та інші інтелектуальні параметри. Цим визначався позитивний зв'язок між інтелектом і креативністю. У своїх працях Гілфорд виділяє шість параметрів креативності:

 

  • здатність до знаходження і постановки проблеми;
  • здатність до генерування великої кількості ідей;
  • гнучкість – здатність до продукування різноманітних ідей;
  • оригінальність – здатність відповідати на стимули нестандартно;
  • здатність удосконалювати об’єкт, додаючи деталі;
  • здатність розв’язувати проблеми, тобто здатність до аналізу та синтезу. 

Таким чином, він виділив один із аспектів креативності – креативне мислення – один із видів мислення, що характеризується створенням суб’єктивно нового продукту та новоутвореннями в самій пізнавальній діяльності  з його створення. Новоутворення стосуються мотивації, мети, оцінок.                                                                                             Деякі дослідники (Р. Стернберг, Т. Лубарт) виділяють загальні вимоги до процесу креативного мислення незалежно від проблеми, на яку він спрямований, а саме: зміна структури зовнішньої інформації та внутрішніх уявлень за допомогою формування аналогій і поєднання концептуальних прогалин; постійне переформулювання проблеми; застосування існуючих знань, спогадів і образів для створення нового та використання старих знань і навичок у новому ключі; використання невербальної моделі мислення; процес креативності вимагає внутрішнього напруження. Вважаю, що ці вимоги можна задовольнити в процесі пізнавальної діяльності. Але для розвитку креативного мислення учні повинні оволодіти та застосовувати прийоми розумової діяльності.

Креативність розглядають як рису особистості, яка виявляється у гнучкості та конструктивності реагування на організаційні проблеми, здатності приймати нестандартні рішення в ситуаціях невизначеності й неповної інформації, з якими стикається сучасний фахівець.

Існують такі особливості мислення при креативності:

  • швидкість як здатність за одиницю часу вирішувати певну кількість професійних задач;
  • гнучкість як уміння перебудовуватись і відмовлятись від шаблонних схем;
  • прогностичність як уміння передбачити розвиток подій за певних умов;
  • оригінальність як здатність генерувати нестандартні ідеї;
  • точність як здатність надавати завершеної форми результатам мислення.

Діяльність вчителя при цьому полягає у відмові від механічного перенесення знань, у проблемно-пошуковій діяльності учнів, які йдуть шляхом наукового дослідження до формування проблем, гіпотез, пошуку шляхів їх розв’язання, формування понять та їх пояснення. Учитель здійснює супровід учнів, дає певні рекомендації, спонукає їх до творчої діяльності, демонструє певний спосіб дій. Креативне навчання передбачає індивідуально-орієнтовану роботу вчителя з учнями. Першочерговою задачею є розвиток у школярів здібностей до самостійного формування нових знань, умінь, способів дій. Головним фактором креативного навчання є ініціативність учнів. При цьому учень із об’єкта педагогічного впливу перетворюється на суб’єкт спілкування. Він відповідає за свою діяльність так само, як і вчитель за свою.

Не із кожного учня можна „зробити” креативну особистість. Креативне навчання – це процес постійної співпраці вчителя та учня. Навчальний процес організовується як живий контакт партнерів, зацікавлених один у одному та в справі, якою вони займаються разом. Креативне навчання має характерну рису: навчальний процес зливається з життям, із рішенням реальних творчих задач.

З цього приводу корисні рекомендації розробив американський психолог Дж. Гален. Ось найцікавіші з них:

1. Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.

2. Підтримайте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.

3. Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дикими і абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти одно значно. Для цього потрібно час, терплячість. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.

4. Давайте дитині можливість побути одному і дозволяйте, якщо вона того хоче, самому займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати творчість. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а допомога дорослих інколи може сприйматися як „порушення кордонів” особистості.

5. Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов’язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, у свою чергу, будуть цінувати інші.

6. Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовиразу.

7. Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб висловлювати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.

8. Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критику­вати перші спроби - якими б невдалими вони не були.

9. Допомагайте дитині стати „розумним авантюристом” і часом покладатися у пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.

10. Підтримайте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію одно­літків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості, тим щіль­ніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

Використовуючи у своїй роботі креативно-розвивальні завдання я намагаюсь розвивати у своїх учнях:

1.Глибину і об’ємність знань, уміння застосовувати їх у різноманітних ситуаціях. 2.Цілеспрямоване прагнення до істини, здатність глибоко проникати у сутність проблеми, знаходити зв’язки між явищами.

3.Можливість заохочувати творчу самостійність, прагнення до самовдосконалення, до свідомого розвитку і формування своїх здібностей до творчості, прагнення до самореалізації.

Учні відчувають радість і захоплення від розумової праці. Відсутня скутість, закомплексованність, страх помилки чи негативного результату, бо діти з радістю працюють на уроках. Віра вчителя у можливості своїх учнів, їх розумовий потенціал допомагає самим дітям переборювати труднощі у навчанні. У класі панує атмосфера довіри і співпраці, де вчитель сприймається як друг і порадник. Культ самостійності і нестандартності думок, знайомство з основними мислительними операціями, розвиток пізнавальних інтересів служитимуть учням все життя, полегшуватимуть їм здобуття знань, допомагатимуть реалізувати себе і головне – адаптуватися у людському суспільстві. Своє завдання вбачаю у навчанні дітей самостійно міркувати, умінні сперечатись, відстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціативним у набутті нових знань.

Зміни видів завдань, уміле керування навчальним процесом сприяють розвитку креативних здібностей. Хоча процес цей довготривалий, і отримати результат одразу неможливо, та вже через деякий час учні розв’язують поставлені завдання не за аналогією, а кожний вибирає свій, зручний йому шлях. За словами Я. Каменського, учитель – помічник природи, а не її володар, її будівничий, а не реформатор, тому він сам вибирає форми, методи та прийоми, які сприяють розвитку природних нахилів учнів. На своїх уроках я найчастіше використовую групову і парну форми роботи. Ці форми мають велике значення для формування творчої особистості учнів. Вони тренують позитивну взаємозалежність та індивідуальну відповідальність. Взаємодія віч-на-віч формує товариську вправність. Сам процес роботи у групах чи парах є завжди творчо пошуковим: завдання ставиться перед групою й у кожного є стимул відзначитись і зробити свій внесок. Використання групових форм роботи створює умови як для розвитку мислення, так і для самоствердження.  Адже креативність базується на бажанні, а бажання треба вміти формувати та підтримувати. Недарма кажуть, що в хорошого вчителя діти на уроці роблять, що хочуть, але хочуть вони те, що потрібно вчителю. На своїх уроках вважаю важливим сформувати у школярів звичку бути позитивно активним. Ключовими фразами для цього є я хочу, я прагну, я вибираю, я віддаю перевагу, я можу, я зроблю”.

Творчий процес навчання складається з чотирьох етапів. На етапі розуміння я даю учням такі завдання: перефразуйте, упізнайте, опишіть, знайдіть, повідомте. На етапі застосування учень розв’язує задачі, застосовуючи свої знання та вміння: візьміть інтерв’ю, розіграйте, подраматизуйте, проілюструйте. На етапі аналізу завдання можуть бути такими: поділити інформацію на частини, відрізнити, поставити запитання, скласти перелік, обговорити. На етапі синтезу завдання такі: запропонуйте, складіть, розташуйте, сплануйте. Учень розв’язує задачу, зводячи інформацію до єдиного цілого, що потребує творчого мислення, щоб вчити наших дітей вільно висловлювати власну думку, бути здатним до повноцінного спілкування та толерантного сприйняття інших.

Найчастіше на уроках використовую такі креативні методи навчання:

Метод придумування — це спосіб створення невідомого учням раніш продукту за результатами їх певних розумових дій. Метод реалізується за допомогою таких прийомів:

а) заміщення якості одного об'єкта якостями іншого з метою створення нового об'єкта;

б) пошук властивостей об'єкта в іншому середовищі;

в) зміна елемента об'єкта, що вивчається, та опис властивостей нового об'єкта, який здобуто за результатами цієї зміни.

Такий метод зручно використовувати при вивченні теми Апаратна частина інформаційної системи.

Метод „Якби...”. Учням пропонується скласти опис та вивконати малюнок про те, що відбудеться, якщо, наприклад, деяких інструментів для малювання в графічному редакторі Paint не було б. Або були відсутні деяких команди в мові Паскаль. Виконання учнями подібних завдань не тільки розвиває їх здатність уявляти, а й дозволить краще зрозуміти функції редактора, мови програмування, взаємозв'язок складових.

Метод мозкового штурму — це метод групового розв'язання  проблеми або метод комунікативної атаки (А. Ф. Осборн, СІЛА, 1937).

Основне завдання методу — збирання щонайбільшого числа ідей з результатами звільнення учасників обговорення від інерції мислення і стереотипів.

Характерними особливостями методу є:

• спрямованість на активізацію творчої думки учнів;

• використання засобів, які знижують критичність та самокритичність особистості (пряме інструктування та/або створення сприятливих умов для виховання співчуття, взаємопідтримки та схвалення), завдяки чому зростає її впевненість у собі;

• функціонування на засадах вільного, нічим не обмеженого генерування ідей у групі спеціально відібраних осіб (генераторів ідей);

• магістральний шлях розвитку творчих здібностей учнів в умовах розкріпачення їх інтелектуальних можливостей за рахунок послаблення психологічних бар'єрів;

• зниження рівня самокритичності учнів і запобігання витісненню оригінальних ідей у підсвідомість як небезпечних;

• створення умов для появи нових ідей;

• сприяння появі почуття психологічної захищеності.

Метод пошуку альтернатив. Разом з дітьми прагнемо винайти найбільшу кількість різних рішень певної задачі. Пошук альтернатив може не дати результату, проте замість прийняття найбільш ймовірного варіанту виробляється звичка шукати інші можливості. З метою активізації пошуку альтернатив, висуваю учням обмеження – деяке фіксоване число альтернативних шляхів підходу до ситуації. У результаті можуть виникнути такі ситуації:

  1. з одного боку, учні шукають альтернативні рішення проблеми;
  2. з другого боку, вичерпавши ймовірні варіанти, вони намагаються досягти обмежень і при цьому вигадують штучні рішення, які іноді містять протиріччя.

Приклади:

  1. Гра «Пантоміма». Учень мімікою зображає модель об’єкту чи процесу. Учні класу вгадують завдання. Така гра активізує фантазію всього класу та є ефективною. Наприклад, зобразити процес друку на принтері, набір тексту на клавіатурі, тощо.
  2. Вправа «Пошук причин». Наприклад, принтер не друкує. Чому? Мишка не працює. Чому? Файл не відкривається. Чому?
  3. Вправа «Третій – зайвий». Що зайве: телефон, диск, монітор? 

Варіанти відповіді:

  • Диск    – не є електричним приладом;
  • Диск    – пристрій для збереження інформації;
  • Диск – слово має найменшу кількість літер;
  • Телефон – слово має найбільшу кількість літер;
  • Монітор – виводить інформацію.

Метод зняття штучних обмежень.

Під час опису об’єктів чи процесів виникають штучні обмеження, які треба відкинути під час пошуку рішень. Головне – розуміння того, що будь-які припущення можуть підлягати сумніву.

  1. Інтерпретація відсутньої або неповної інформації на малюнку чи в тексті. Описати об’єкт, систему, явище тощо. У цьому випадку:

а) показую учням частину малюнка, а другу частину вони інтерпретують;

б) даю інформаційний диктант, у якому учням треба відновити відсутні слова, фрази.

  1. Моделювання за встановленими правилами. Наприклад, скласти ланцюг із об’єктів (слова, малюнки, знаки) так, щоб два сусідніх мали спільні ознаки.

 

                     Алгоритм           програма           Pascal         Н. Вірт       програміст             

                     Комп’ютер       інформація         кодування          системи числення      ...   

 

  1. Складання пазлів. Картки із зображенням об’єктів, явищ, процесів розрізаються на окремі фігури довільної форми. Завдання – скласти пазли, визначити зображений об’єкт чи процес.

Можна також запропонувати учням завдання зворотного змісту: за окремими кроками алгоритму відновити саму дію. Дуже подобається учням завдання на розгадування та складання ребусів, які розвивають навички мислення високого рівня.

Під час роботи над темою, зіткнулася з факторами, які заважають прояву креативних (творчих) здібностей: недостатній розвиток певних здібностей учнів; наявність таких особистісних рис, як схильність до конформізму, острах виглядати смішним у своїх судженнях та діях, побоювання робити рецензії на відповіді чи дії інших учнів із-за відплати; завищена оцінка значущості своїх власних ідей; конфлікт двох типів мислення: критичного та творчого.

         Подолати вищезазначені труднощі можна створенням в пізнавальній діяльності учнів ситуації успіху та відчуття правильності виконання задачі, що досягається наявністю відповідної мотивації, певним рівнем емоціонального збудження.  Учитель має кожен урок будувати так, щоб в учнів постійно був стійкий інтерес до предмету та процесу пізнання, навчальна активність, бажання творити і пізнавати.

 

Переглядів: 5 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
» Архів записів

» Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright MyCorp © 2019