Сайт вчителів інформатики міста Лубен Понеділок, 21.01.2019, 09:17
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Блог | Реєстрація | Вхід
» Меню сайту

» Календар
«  Січень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Головна » 2019 » Січень » 10 » Творчість - шлях до розвитку розумових здібностей учнів на уроках інформатики
11:56
Творчість - шлях до розвитку розумових здібностей учнів на уроках інформатики

 

Кузьменко А.М. Лубенська ЗОШ І-ІІІ ст. №3

На початку XXІ століття в теорії і практиці особливо гостро стоїть проблема формування творчої особистості. Саме на виховання самостійної і незалежної людини спрямоване вивчення літератури в школі.

«Творчість передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань, і умінь, завдяки яким створюється продукт, що вирізняється новизною, оригінальністю, унікальністю».

Вихідні положення проблеми формування творчої особистості сформульовано у працях таких педагогів, як В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський, А.С. Макаренко. Чимало спеціальних психологічних досліджень підтверджують позитивну роль творчості у стимулюванні пізнавальних інтересів учнів, допитливості, дослідницької активності, здатності до знаходження оригінальних рішень та прогнозування.

«Творчі здібності - продукт саморуху, самостійного розв’язання задач і питань, самостійного розкриття закономірностей і зв’язків між предметами і явищами… Це продукт розвитку, причому розвитку вільного, за якого інтерес, захоплення і пристрасть-головні рушійні сили».

Л.Виготський зазначає, що творчість має місце не лише там де створюється щось абсолютно нове, а й там, де вноситься своє розуміння, щось по своєму відтворюється, змінюється, ґрунтується вже створене. Тож якщо є творчий процес, буде у свій час результат. Творча людина його обов’язково досягне.

Розвиток здібностей – це складний процес, який має свої особливості на кожному віковому етапі. Крім того, даний процес тісно пов'язаний із розвитком інтересів дитини, самооцінкою особистості у тій чи іншій діяльності, а також залежить від багатьох соціальних умов. До їх числа варто віднести особливості виховання, потрібно враховувати особливості системи освіти і т.д.

Гуманістичний принцип є одним із основних теоретичних положень освіти. Ефективним способом його реалізації, на думку В.Сухомлинського, Л.Занкової, О.Савченко, Ш.Амонашвілі є орієнтація навчально-виховного процесу на розвиток творчих здібностей особистості. Саме тому система освіти України зорієнтована на формування активної творчої особистості.

Аналіз літератури дозволив прослідкувати підходи науковців до розуміння поняття «творчі здібності» в історичному аспекті. Так, стародавні греки поняття інтелектуально-творчого потенціалу дитини розуміли як єдність таких складових: практичної спрямованості розуму, здатності стисло і ясно висловлювати власну думку, швидко схоплювати сутність речей і явищ, уміння швидко досягати мети, бути винахідливим. У римлян інтелектуально-творчі здібності ототожнювались з естетичним світосприйняттям та розбудовою на цій основі суспільних взаємовідносин.

В історії питання про здібності висловлювалася думка про те, що творчі здібності виявляються лише в науці, літературі та мистецтві. Це сприяло відриву практичної діяльності людини від розумової праці.

Заперечуючи таку позицію, Л.С. Виготський підкреслює, що елементи творчості проявляються при вирішенні повсякденних життєвих задач, зокрема тих, що притаманні шкільному навчальному процесу. Така ідея поширена і в працях К.Платонова, А.Петровського, В.Глухова, В.Богоявленської та ін.

Варто зауважити, що науковці по різному трактують поняття «творчі здібності». Т.Равлюк розглядає творчі здібності, як синтез властивостей особистості, які характеризуються ступенем відповідності певного виду творчої діяльності вимогам до неї та зумовлюють результативність такої діяльності.

К.Ціолковський визначає творчі здібності як продукт саморуху, самостійного розв’язання задач і питань, самостійного розкриття закономірностей і зв’язків між предметами і явищами, продукт роботи мозку на шляху «від відкриття істин, усім відомих, до відкриття істин, нікому невідомих».

В.Рогозіна вважає, що творчі здібності є особливим видом розумових здібностей, які виражаються в умінні породжувати мислиннєву діяльність за межами вимог, відхилятись під час мислення від традиційних норм, генерувати різноманітні оригінальні ідеї та знаходити способи їх практичного вирішення.

Часто в літературі при розгляді питань творчих здібностей використовується термін «креативність». У Великій психологічній енциклопедії (2007) під креативністю розуміється здатність людини до творчості, що проявляється в мисленні, спілкуванні, відчуттях, окремих видах діяльності і характеризують особистість в цілому або її окремі сторони. Е.Торренс та Т.Третяк додають, що креативність визначається як здатність породжувати нові, оригінальні ідеї і, таким чином, ефективно вирішувати проблемні ситуації. Зважаючи на спільний зміст понять «креативність» та «творчість» їх можна вважати тотожним.

Творчі здібності являють собою сплав різних якостей. Питання про компоненти творчого потенціалу людини залишається до цього часу відкритим, хоча на даний момент існує декілька гіпотез, які стосуються даної проблеми.

Психологи переконані, що здібності до творчої діяльності визначаються, насамперед, особливостями мислення. Відомий американський вчений Дж.Гілфорд виявив, що творчим людям притаманне так зване дивергентне мислення, яке лежить в основі творчого мислення і є основним компонентом творчих здібностей.

Зважаючи на дослідження Г.Альтшуллера, Л.Виготського, В.Дружиніна, Т.Кудрявцева, С.Лазарєва, Е.Фатєєва було виявлено, що до компонентного складу креативних здібностей належать: творче мислення та творча уява.

Обдарованість – це високий рівень розвитку будь-яких здібностей людини. Обдарованість може бути художньою, академічною, інтелектуальною, творчою, психомоторною. Обдаровані діти прагнуть до знань, люблять розумову працю, їх не треба примушувати навчатися, вони шукають спілкування з дорослими, оскільки старші розуміють їх краще, ніж ровесники, обдаровані діти емоційні та творчі, розуміють гумор, жарти.

У 1989 році 44 сесія Генеральної асамблеї ООН прийняла Конвенцію про права дитини. У Конвенції в 54 пунктах вказано, що дитина повинна одержати захист від усіх форм дискримінації, має право на психічне, фізичне становлення, право на збереження індивідуальності.

Вирішення цієї проблеми знаходиться в руках педагогів та батьків. Вагому роботу з пошуку та розвитку обдарованих дітей здійснюють навчальні заклади системи освіти в Україні.

Творчість – продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Розвиток творчого потенціалу діяльності є важливою умовою культурного прогресу суспільства й виховання людини.

Виховання творчої особистості учня передбачає розвинену систему виховання, однією з умов ефективності якої є наукове обґрунтування методів педагогічного керівництва творчим розвитком особистості.

А. С. Макаренко писав: «Яка дитина в грі, такою в багатьох поглядах буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається в грі».

Кожна дитина має певні здібності, тому завдання педагогів і батьків – визначити, відшукати і допомогти їх розвинути. Педагогічна творчість – особлива галузь педагогічної науки, що спрямована на виявлення закономірностей формування творчої особистості.

Ю.Гільбух у праці «Розумово обдарована дитина» надав чіткі визначення понять «талант», «обдарованість» та «здібність».

Талант – природна обдарованість і видатні здібності до якої-небудь діяльності (наукової, політичної, художньої). Своєчасне розпізнання таланту допомагає його становленню.

Обдарованість – наявність у людини сприятливих задатків і здібностей до якого-небудь одного або декількох видів діяльності. Про людину судять згідно з характером розвитку її здібностей і оволодіння знаннями, уміннями, навичками, беручи до уваги успіхи, рівень досягнень у професійній практиці. Пізнавальні потреби є головною умовою розвитку обдарованості.

Здібність – особливості людини, які дозволяють їй успішно оволодіти тим чи іншим видом діяльності, професією, удосконалюватись, ефективно виконувати функціональні обов’язки в складних ситуаціях. Розвиток здібностей відбувається у процесі життєдіяльності, а також навчальній, трудовій, ігровій діяльності .

Загальною тенденцією розвитку суспільства на сучасному етапі є посилення уваги до педагогічних проблем, проблем виховання особистості зокрема. Моральний розвиток особистості, її інтелектуальних та професійних якостей, високий рівень культури особистості, формування здатності до соціальної творчості є сьогодні не тільки пріоритетом політики Української держави в галузі освіти та виховання, але і соціальною необхідністю.

В умовах оновлення усіх сфер життя сучасній людині необхідні не тільки глибокі, міцні знання та розвинуте мислення, але і вміння застосовувати ці знання у зміненій або нестандартній ситуації, здатність творчо підходити до вирішення проблеми, що виникла. Розвиток педагогічної науки на перший план ставить питання створення у ході навчально-виховного процесу умов, які сприяли б становленню творчої особистості.

Творчі здібності формуються протягом усього життя людини. Організовуючи розвиток творчих здібностей учнів, слід виходити з відомих психолого-педагогічних положень про те, що здібності особистості виявляються і формуються в діяльності:

- особистість може набути навичок творчості навіть у дуже ранньому віці;

- розвиток особистості не відбувається за пасивного споглядання нею навчального процесу;

- основним стимулом розвитку здібностей особистості, у тому числі й творчих, є інтерес.

Розвитком творчості й узагалі творчим процесом керувати важко. Вплинути на організацію такої діяльності можливо лише створивши для цього відповідні умови, а саме:

1) проводити навчання в атмосфері взаєморозуміння, співтворчості, сприймаючи кожного учня як особистість;

2) пріоритетною має стати така форма ведення уроків, яка дозволяє учням в повній мірі проявити свою творчість.

3) на уроках доцільно організовувати діяльність таким чином, щоб учні мали можливість проявити свої творчі здібності.

Навчальний процес поєднує репродуктивну та перетворювальну діяльність учнів. При цьому творчий характер має така перетворювальна діяльність, коли постає потреба застосувати знання у новій ситуації або скористатися відомими способами вирішення проблеми.

Під час виконання творчих завдань доцільно враховувати індивідуальні особливості учнів.

Завдяки використанню різних типів та видів творчих завдань можна впливати на розвиток творчих здібностей особистості.

ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Сучасне суспільство потребує  такої особистості, яка б мала сформовані моральні якості та систему базових цінностей: природа, людина, праця, пізнання життя.

Актуальність сприяння розвитку творчих здібностей обдарованих школярів зумовлена реаліями сьогодення, які вимагають від особистості не лише знань, але й усвідомлення нею власної ролі та відповідальних дій згідно з принципами життя та пріоритетом прав людини.

Обдарованість – комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволять потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми (Л.Липова).

Етапи розвитку обдарованої особистості: задатки, здібності, обдарованість, талант, геній.

Виявлення обдарованих дітей: обдарованість – завжди унікальна, тому марно шукати універсальні ознаки обдарованих дітей (Р.Сернберг).

Василь Сухомлинський вважав, що немає дітей необдарованих. Усі діти обдаровані. Завдання школи – виявити обдарованість дитини у практичній або розумовій сферах, створивши для всіх без винятку дітей рівні можливості.

Обдарованими називають тих, хто показує гарні результати або високий рівень здібностей в одній чи декількох галузях діяльності; вміє працювати в нестандартних умовах; вміє розв'язувати проблемні завдання; критично мислити; робити правильний вибір у різних ситуаціях.

«Немає необдарованих дітей – є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-яка здібність потребує розвитку» (І.Мороз).

Шляхи розвитку творчих здібностей обдарованих дітей:

1. Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.

2. Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

3. Допомагати оволодівати технічними засобами для записів.

4. Розвивати критичне сприйняття дійсності.

5. Під час занять чітко контролювати досягнуті результати та давати завдання підвищеної складності, створювати ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.

6. Залучати до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створювати ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.

7. Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.

Положення, які покладаються в основу забезпечення розвитку творчих здібностей обдарованих школярів, базуються на педагогічних та дидактичних принципах освіти і визначаються загальними вимогами до формування компетентності, знань, умінь та мають низку специфічних принципів, зокрема:

• зорієнтованість на позитивні дії (цілеспрямованість розвитку на соціальні очікування учнів, формування позитивного іміджу компетентної особистості, потреби вчитися впродовж усього життя);

• демократичність (передбачення суб’єктно-суб’єктних відносин між учасниками навчально-виховного процесу);

• гуманізму, що означає пріоритетність прав, свободи, творчий розвиток особистості, співвідношення освітніх вимог з можливостями та здібностями школярів;

• міждисциплінарність, що передбачає розвиток особистості в умовах узгодження змісту всіх видів роботи, спрямованої на розвиток творчо обдарованої дитини;

• зв’язок з практичною діяльністю, що передбачає формування вмінь самостійно аналізувати, приймати відповідальні рішення і діяти відповідно до вимог сьогодення.

Реалізація соціокультурних функцій навчально-виховного процесу спрямована на:

• забезпечення фізичного та психофізичного здоров’я особистості;

• задоволення пізнавальних потреб особистості;

• формування моральних якостей та цінностей особистості, які є передумовою моральних вчинків, дій, помислів;

• формування базових суспільних цінностей: природа, людина, батьківщина, праця, пізнання, життя;

• розвиток мотиваційно-емоційної сфери (задоволення від праці, орієнтація на досягнення);

• розвиток творчих здібностей;

• формування  навичок спілкування в системі взаємин.

Зміст роботи спрямований на виявлення, підтримку обдарованої дитини; узагальнення, поширення кращого досвіду педагогічних та науково-педагогічних працівників, який забезпечує розвиток особистості з урахуванням специфіки і рівня її здібностей та формування в молоді системи уявлень, сприяє становленню світоглядних орієнтацій, виробленню власної філософії життєдіяльності, самоідентифікації та самореалізації в кожній із сфер суспільного життя.

Навчання і розвиток обдарованих дітей забезпечує поширене та поглиблене вивчення навчальних предметів з використанням таких методів, як проблемно-розвивальне, гуманно-особистісне, індивідуальне навчання тощо.

Організація навчальної діяльності поєднує два взаємопов’язаних напрями: набуття знань (провідних ідей, понять, теорій, законів) та практичне їх застосування. Це сприяє розвитку пізнавальних здібностей, логічного мислення, виробленню практичних умінь та навичок, необхідних для трудової діяльності, створює умови для формування в особистості вміння міркувати, аналізувати, порівнювати, ставити запитання, шукати відповіді, критично та всебічно розглядати проблему, досліджувати та експериментувати, робити власні висновки, орієнтуватися й адаптуватися до нових соціальних умов.

Розвиток творчих здібностей обдарованої особистості забезпечують загальноосвітні навчальні заклади. Навчання та перебування в школі – час, на який припадає основний період формування світогляду, культурно-освітніх потреб особистості та самоусвідомлення.

Сприяти розвитку творчих здібностей школярів повинні й засоби масової інформації, які б пропагували досвід роботи з обдарованими дітьми, публікували відповідні матеріали, випускали навчально-пізнавальні теле- і радіопередачі.

До цієї діяльності можуть також залучатися різноманітні благодійні фонди, організації, які фінансово підтримують олімпіади, конкурси, турніри, тренінги, інтелектуальні ігри, надають гранти для розробки науково-методичних матеріалів, посібників, підручників тощо.

У такий спосіб можлива реалізація навчально-виховної моделі, в якій взаємодіють усі складники процесу сприяння розвитку творчих здібностей: сім’я, навчальні заклади всіх типів, соціальні партнери, засоби масової інформації.

Діяльність педагога щодо розвитку творчих здібностей обдарованих школярів:

• стимулювання інтелектуального і творчого пошуку, вміння бачити проблеми та шляхи їх розв’язання;

• пріоритет відносин співробітництва, співтворчості;

• визначення мети, розробка плану і режиму роботи школяра, забезпечення циклічності, тривалості навчання згідно з його віковими та індивідуальними особливостями;

• наукова насиченість змісту освіти;

• впровадження у навчально-виховний процес нових гуманістичних підходів, які б ґрунтувалися на принципах педагогіки співпраці;

• модернізація форм, методів навчання та виховання;

• створення належних умов для творчого розвитку особистості;

• стимулювання постійного самоаналізу учнем своєї самоосвітньої діяльності.

Діяльність адміністрації навчального закладу щодо сприяння розвитку творчих здібностей обдарованих школярів:

• організація педагогічного процесу з метою забезпечення розвитку здібностей обдарованих школярів;

• підбір педагогічних кадрів відповідного рівня, здатних сприяти творчій праці учнів, вивчення їх педагогічної майстерності;

• забезпечення умов для самостійної діяльності педагогів, підвищення їх загальнокультурного та професійного рівня;

• забезпечення участі обдарованої молоді у конкурсах, олімпіадах, спортивних заходах, конференціях, заочних та позашкільних формах навчання тощо.

ВИСНОВКИ

 

Зважаючи на вищесказане, можна зробити наступні висновки:

1. Ефективне виховання творчої особистості учнів в загальноосвітніх навчальних закладах вимагає створення організаційно-педагогічних умов, серед яких можна визначити наступні:

  • наукове обґрунтування методів педагогічного керівництва творчим розвитком особистості;
  • надання дитині свободи вибору і самовираження, усвідомлення нею своєї самоцінності;
  • створення творчої атмосфери, формування в учнів внутрішньої мотивації і потреби до творчої діяльності;
  • впровадження особистісно-орієнтованого підходу, використання методів психодіагностики.

2. Глибокі знання, постійний пошук нестандартних, нетрадиційних форм навчання та виховання, відповідальність, любов до дітей – основа роботи кожного педагога.

3. Кожен урок має бути для учнів відкриттям, новою сторінкою на шляху пізнання світу прекрасного, нового, незбагненного. Образне, кольорове сприйняття світу варто відкривати своїм вихованцям, варто створювати умови для фантазування, уяви, з метою розвитку просторового мислення, розумових, пізнавальних, творчих здібностей. Іншими словами – педагог має працювати над формуванням не тільки інтелектуально розвиненої, а й творчої особистості.

4. Краса і добро крокують поряд, тому, на нашу думку, уроки мають викликати в учнів почуття радості, здивування. Варто вчити учнів бачити естетичні деталі через малюнок, закладати духовні основи у процесі роботи над композиціями з різних тем. Для досягнення цієї мети слід використовувати різні методи і прийоми роботи, поєднувати такі види мистецтва як музика та література.

5. Завдання педагога – розбудити в кожній дитині прекрасне, добре, гарне. Цьому можуть сприяти: прекрасна музика, яка зможе настроїти не тільки окремого учня, а й весь клас на певну хвилю, примусити прислухатися до своїх власних хвилювань і почуттів, навчитися осмислювати їх. Але для того, щоб музика на уроці виконала свою роль, варто поступово вчити учнів не тільки слухати й сприймати її, а й переживати її зміст.

6. Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від отриманого дітьми в процесі малювання емоційного задоволення, радості.

7. Образотворче мистецтво сприяє розвитку зорової пам’яті, спостережливості, просторової уяви, дрібної моторики пальців, окоміру, вміння зосереджуватись, наполегливості у досягненні мети, почуття ритму і гармонії.

Уроки образотворчого мистецтва відіграють важливу роль в естетичному вихованні.

Робота в школі вимагає душевних і фізичних зусиль. Це складна, клопітка і виснажлива праця. Однак саме творчий підхід до роботи дає можливість вчителю відновлювати наснагу та натхнення до своєї праці.

8. Людина спроможна творити себе. Творчий розвиток учнів – обов’язкова умова формування активної особистості громадянина.

9. Інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного, особистісно орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня.

10. Розвиток творчості – важливий психолого-педагогічний момент, коли виховання, навчання і розвиток проявляються в своїй цілісності. Відчуття пошуку відкриття є тією рушійною силою, яка надихає учня творити. Радість, яка при цьому супроводжує дитину, породжує успіх у подоланні труднощів. Відомо, що навіть маленька перемога над собою робить людину сильнішою. Саме це – шлях до виховання волі, до утвердження особистого «Я», до формування і розвитку творчої особистості.

«Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, - починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням».

Кажуть, що творча людина живе, а не перебуває на цій Землі.

Переглядів: 5 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
» Архів записів

» Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright MyCorp © 2019